Непереатестовані міліціонери можуть поповнити організовані злочинні угрупування

В неділю 13 грудня відбулась унікальна подія в історії України – мирний протест  міліціонерів під будівлею МВС.  Мітингувальники  виступали  з вимогою скасувати, на їх думку, незаконний наказ про створення атестаційних комісій.  Але ключовим мотивом акції було небажання втрачати низькооплачувану роботу.  Цікаво, що команда міністра інфраструктури на чолі з самим міністром навпаки добровільно склали повноваження через низьку оплату праці.

Спосіб, у який непереатестовані  міліціонери висловлюють свою позицію, є маркером позитивних змін у суспільстві. Це безумовна перемога над радянською ментальністю, яка не дозволяла носіям погонів та рангів державного службовця виходити на вуличні протести з проблемними питаннями своєї служби.  Але, не варто недооцінювати небезпеку залишення напризволяще цілої армії людей, яких система вже встигла адаптувати під свою потворну реальність.

Тепер черга за міністром МВС у цьому, поки що, цивілізованому діалозі підлеглих з керівником. Міліціонерів, які не пройдуть атестацію, держава повинна забезпечити  грошовою компенсацією та, бажано, у нашій ситуації надати можливість працевлаштуватись. Людей не можна викидати на вулицю. І не лише тому, що ми рухаємося до Європи.  Ні для кого в Україні не секрет, що міліція за останні роки перетворилась на організоване злочинне угрупування, яке не тільки  «кришувало» злочинну діяльність, а й безпосередньо нею займалось.  Власне,  «врадієвські»  бунти  і заклали початок революції, бо  правоохоронна система перетворилась на злочинну антинародну машину. Вся країна знає розцінки за закриття провадження для винуватої особи та невинуватої, за притягнення до відповідальності підставного цапа-відбувайла, у всіх на вустах тортури та знущання, яких зазнають по сьогоднішній день в застінках міліції люди.

Очевидно, якщо міліціонер не проходить переатестацію, є обґрунтована підозра щодо його причетності саме до таких збочених форм «правоохоронної» діяльності.  І звільнення, а не притягнення до кримінальної відповідальності, у такому випадку – це  гуманно. Але варто розуміти, що людина, яка професійно займалась злочинною діяльністю під прикриттям закону та мундиру, втративши службовий імунітет, продовжить займатись тим, що в неї найкраще виходило – тобто вчинятиме злочини, якщо її раптово залишити без джерел до існування. Тож, МВС повинно не лише збирати інформацію про особу атестованого та визначати його фахові та психологічні якості задля переатестації, але й працювати з тими, хто переатестацію не пройшов.  Адже навіть, якщо не переатестований працівник міліції не вчиняв безпосередньо злочини, в нього залишаються зв’язки у злочинному світі та фахові знання про механізми вчинення злочинів, якими буде спокуса скористатись для швидкого заробітку. Тобто, є ризики збільшення рівня злочинності  через вивільнення осіб, які не пройшли переатестацію. Запобігання та протидія такому ризику мусить також стати частиною реформи МВС. Інакше ми отримаємо  фахове підкріплення  для  організованої злочинності, з яким міліцейські новобранці можуть і не впоратись.