Про спростування недостовірної інформації

Даним повідомленням сповіщаю читачів про те, що в статті «Нова доба криміналу»  Український Тиждень  №31(455) від 4 серпня 2016 року слова: «Другий чинник, за свідченнями кримінолога Анни Маляр, який не люблять обговорювати через питання політкоректності, — вимушені переселенці з Донбасу, яких на українській території вже понад 1,5 млн. І це за найскромнішими підрахунками.Очевидно, що не всі ці люди змогли нормально прилаштуватися на новому місці, особливо в умовах, коли держава якщо не кинула їх напризволяще, то принаймні допомагає дуже умовно. Тому не дивно, що чимало з них вимушено чи невимушено стають на злочинний шлях і починають добувати собі гроші, вчиняючи правопорушення»- мені не належать

Нижче навожу текст заяви про спростування недостовірної інформації, яка була мною направлена головному редактору видання "Український Тиждень". В заяві міститься відео з моїм коментарем та порівняння з текстом, який буа надрукований на сторінках журналу з посиланням на мене.

Головному редактору "Українського Тижня"

Дмитру Крапивенку

Заява

У журналі Український Тиждень  №31(455) від 4 серпня 2016 року була опублікована стаття «Нова доба криміналу» на сторінці 18. В статті є пряме посилання на нібито мої слова. Мушу повідомити, що сталась прикра помилка і моє прізвище використано у викладенні думки, яка мені не належить. Мій коментар щодо теми зростання злочинності, був наданий  автору статті 31 липня 2016 року в прямому ефірі телеканалу Еспресо. Переглянути запис ефіру і цей коментар можна за посиланням з 3-ї хвилини:

https://www.youtube.com/watch?v=LYFKQSJU9FI

         Порівняльний аналіз тексту статті з нібито моїми словами  і дослівно відтвореного  з відеозапису коментаря в ефірі Еспресо демонструє абсолютно різний зміст двох зразків.

текст статті з ніби то моїми умовиводами  дослівно відтворений з відеозапису текст мого інтерв’ю
Другий чинник, за свідченнями кримінолога Анни Маляр, який не люблять обговорювати через питання політкоректності, — вимушені переселенці з Донбасу, яких на українській території вже понад 1,5 млн. І це за найскромнішими підрахунками.Очевидно, що не всі ці люди змогли нормально прилаштуватися на новому місці, особливо в умовах, коли держава якщо не кинула їх напризволяще, то принаймні допомагає дуже умовно. Тому не дивно, що чимало з них вимушено чи невимушено стають на злочинний шлях і починають добувати собі гроші, вчиняючи правопорушення І абсолютно об’єктивний факт – це переміщення осіб вимушено, у великій кількості по країні зі Сходу в інші регіони. Йдеться про те, що не тільки звичайні добропорядні люди тікають від війни. Від війни тікають і злочинці. Бо вони не можуть там на війні вкрасти з гаманців гроші чи ще щось. Відповідно, та концентрація злодюжок, яка була на Сході – а я хочу нагадати, що на Сході концентрація злочинців була вдвічі, втричі більшою ніж, приміром, на Заході України і це було ще з радянських часів - і вся концентрація вуличних злодюжок кинулась куди? Вона вся кинулась у великі міста мирної частини України. Де вони можуть, як звичайні люди працювати, так і злодюжки шукають роботу.

        З тексту статті в журналі «Тиждень» випливає, що Анна Маляр назвала другим чинником росту злочинності в Україні вимушених переселенців. Натомість з мого інтерв’ю випливає зовсім інший висновок – на ріст злочинності вплинуло збільшення концентрації злочинців, яке сталось внаслідок переміщення злочинців, а не всіх переселенців. 

          Крім того, від мого імені в статті вжиті некоректні терміни та висновки, які характерні для людей без юридичної освіти. По-перше, переселенці не можуть бути чинником росту злочинності. Чинники злочинності – це процеси, явища, а не конкретні люди. По-друге, в статті зазначено, що чимало переселенців, які не змогли нормально прилаштуватись на новому місці, вимушено стають злочинцями і це нібито вплинуло на ріст злочинності. Це помилкове судження, оскільки зубожіння, як один з чинників росту злочинності, не поширюється на людей за принципом колишнього чи нинішнього місця проживання. В усіх регіонах України є люди, яких безробіття і бідність спонукають до вчинення злочинів. Окремо виділяти в цьому сенсі вимушених переселенців просто некоректно з точки зору кримінології, оскільки, навіть за відсутності переселенців, через глибоку економічну кризу відбувався би ріст злочинності.

           Керуючись вищенаведеним, вважаю, що оприлюдненням від мого імені таких висновків завдана шкода моїй діловій і професійній репутації.  Крім того від «мого імені» ображено півтора мільйони українців, яких назвали чинником росту злочинності.

Фото фрагменту статті з журналу в друкованій версії з нібито моїми словами.

3

У зв’язку з цим прошу:

  1. спростувати на сторінках вашого журналу в паперовій версії викладені помилково від мого імені  висновки щодо причин росту злочинності в Україні, та пояснивши читачам, що на ріст злочинності вплинуло вимушене переселення злочинців, які теж тікали від війни. Зазначити, що надруковані від мого імені слова мені не належать.
  2. надіслати мені відповідь з зазначеним номером та сторінкою журналу,  де опубліковане спростування;

         У разі відсутності зазначеного спростування до 1 вересня 2016 року змушена буду використати своє законне право захисту  ділової репутації в суді.

Маляр Ганна