Закон про реінтеграцію – багато галасу з нічого

Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.

Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".

Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.

Політичні та юридичні аспекти справи Савченко

У справі Савченко за підозрою у цілому ряді тяжких та особливо тяжких злочинів складно відокремити політичні аспекти від юридичних. Навіть подання Генеральної прокуратури про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Савченко містить приховану за статтями Кримінального кодексу політичну позицію влади щодо подій на сході України.

Так, попри те, що законодавство України вже назвало речі своїми іменами, а саме: війну – війною, а так звані ДНР/ЛНР – окупаційною адміністрацією, у поданні продовжує фігурувати формула тероризму.

Охорона громадського порядку як тест для поліції та суспільства

Закон, що дозволяє звичайним громадянам брати участь в охороні громадського порядку, ухвалено ще у 2000 році. Але справжньої актуальності він набув лише під час Революції Гідності.

Тоді кияни були змушені захищатися від масового розгулу містом озброєних "тітушок", які вчиняли збройні напади та вбивства. Звичайні громадяни продемонстрували неабиякий потенціал об’єднання в протидії вуличній злочинності.

 Але такі події відбувалися вперше, вони не є українськими буднями. Потреба такого об’єднання виникла за повної бездіяльності поліції, коли її функції з забезпечення громадського порядку взяли на себе звичайні люди.

Імпічмент: як маніпулюють думкою суспільства

Українці неодноразово гостро ставили питання імпічменту своїх президентів. Але жодного разу цю процедуру не було реалізовано.

Щойно в українському суспільстві починається обговорення імпічменту президента, воно завершується на тому, що в нас немає закону про імпічмент. Тобто інститут імпічменту Конституцією передбачений, але як його реалізувати – ніхто не знає. 

 Варто зазначити, що відсутність спеціального закону не зупиняла Верховну Раду, якщо була політична воля.

Приміром, коли у 2016 році достроково припиняли депутатські повноваження Миколи Томенка і Єгора Фірсова. Тоді обійшлися без прописаної законом процедури та керувалися безпосередньо статтею 81 Конституції. Хоча у самій статті йдеться про застосування спеціального закону.

Але щодо ситуації з імпічментом справа навіть не в цьому.

Чи містять "плівки Саакашвілі" докази злочину?

У вівторок, 5 грудня, генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що "Міхеіл Саакашвілі та наближені до нього особи проводили фінансування ініційованих ними акцій протесту, метою яких було захоплення державної влади в Україні і сприяння членам злочинного організованого угруповання Януковича-Курченка".

Таємниця слідства та презумпція невинуватості

Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, якщо такі дані ганьблять людину, є злочином. Але, з огляду на резонанс такої заяви, Генпрокуратура мусить надати суспільству інформацію, яка б переконливо свідчила про обґрунтованість підозр.

Закон про реінтеграцію – багато галасу з нічого

Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.

Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".

 
 Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.

Пастка мирних ініціатив та мирних планів

Стан війни неминуче провокує суспільство на пошук шляхів її припинення. І попри те, що схема війни очевидна – є агресор, є вторгнення на територію суверенної держави, є окупація – рецепти припинення війни продукуються як сюжети в Голівуді.Насправді ж, сценарії завершення війни написані іншими війнами задовго до нашої.

Якщо узагальнити, то в нашій ситуації їх вийде лише два. Перший: Україна повертає контроль над своїми кордонами станом на 2013 рік. Другий: у результаті війни втрачає території.

Другий варіант може мати різні форми – наприклад, Крим і "молоді республіки" відійдуть під юрисдикцію агресора; або Крим залишиться агресору, а ОРДЛО будуть мати особливий статус, формально перебуваючи в складі України. Але в будь-якому випадку це – втрата територій. Тобто програш для України.

Фальшива люстрація

Українська правда від 14.06.2016

На розгляді Конституційного суду нині знаходиться подання щодо неконституційності окремих положень люстраційного закону "Про очищення влади". В очікуванні рішення КС народні депутати наввипередки залякують зупинкою люстрації та народними протестами.

Дуже просто маніпулювати думкою суспільства, яке не читало текст закону. А відповідь на питання "хто провалив люстрацію" як раз знаходиться в самому законі. Чи можлива за діючим законом люстрація?

Якщо його уважно прочитати, то стає очевидно, що люстрація за нинішнім законом просто неможлива.

Фатальна обережність України та її наслідки у справі збитого МН17

Українська правда від 04.10.2016  Днями були оприлюднені результати першого етапу розслідування катастрофи малайзійського Боїнга над Донбасом у липні 2014 року.

Результати першого етапу розслідування

Висновки міжнародної спільної слідчої групи виявились напрочуд обережними, незважаючи на те, що винна сторона здається такою очевидною. Згідно з зазначеними висновками встановлено лише те, якою зброєю збили літака, звідки привезено зброю і звідки саме вівся вогонь.   Що ж до безпосередніх винуватців злочину – їх не було названо.

Є лише список підозрюваних зі 100 осіб, але його не розголошують, і обвинувачення їм планують висунути не раніше 2017 року.

Подвійне громадянство – чи переважать національні інтереси України?

В Україні дедалі частіше вибухають скандали з приводу подвійного громадянства чиновників, олігархів, відомих і не дуже політиків. Майстри популізму збурюють суспільство вимогами про покарання таких осіб і навіть позбавлення їх громадянства України. При цьому свідомо замовчують, що вітчизняне законодавство не дозволяє реалізувати ні перше, ні друге. Але парламент не ризикує внести зміни до законодавства України, щоб з популізму перейти у практичну площину.