День за два, або Закон під Пукача

Найбільше змін за всю історію українського парламентаризму з посеред усіх законів зазнав саме Кримінальний кодекс.

І це не дивно: в умовах слабкої держави депутати та партії прагнуть бути причетними до створення саме кримінального законодавства. Вважається, що ця тема асоціюється у виборця з "сильною рукою", створює хибне уявлення наведення ладу в державі та дає чималі електоральні дивіденди.

Тому, Кримінальний кодекс України – це випробувальний полігон номер один.Днями депутати підкинули ще одну популістичну вибухівку у КК, а президент вже й підписав його – це "закон Савченко". Відповідно до нього, один день попереднього ув'язнення буде зараховуватись за два дні позбавлення волі у разі засудження до позбавлення волі. Тобто, якщо особа знаходилась під вартою протягом шести місяців, то їй буде зараховано рік в рахунок призначеного судом строку позбавлення волі.

Хибні методи благородних цілей

На перший погляд, цілі благородні. Ніхто не стане заперечувати нелюдський характер тримання в слідчих ізоляторах.

Так само очевидно, що зменшення терміну перебування в місцях позбавлення волі – це краще, ніж його збільшення. Бо тюрма – це школа злочинності, і чим довше людина там перебуває, тим більше в нас з вами шансів отримати після звільнення закоренілого злочинця, а не людину, яка стала на шлях виправлення.

Але в такому разі потрібно провести реформу пенітенціарної системи і покращити умови тримання в слідчих ізоляторах.

Натомість депутати встановили, по суті, пільгу для тих, хто перебуває в слідчих ізоляторах, визнавши таким чином режим їх утримання суворішим ніж у виправних установах, в яких відбувають покарання злочинці. Хоча, насправді, все навпаки – режим тримання у виправних установах значно суворіший за режим в місцях попереднього ув'язнення.

Так встановлює законодавство, і в цьому є логіка.

Адже в місцях попереднього ув'язнення перебувають особи, які ще не визнані винними у вчиненні злочину – а відтак і режим тримання м'якший за той, який передбачений для злочинців.

Проте, депутати новим законом перевернули все з ніг на голову і змінили існуючу логічну систему.

Крім того, новий закон ставить у завідомо нерівні умови підозрюваних та обвинувачених осіб.

Адже тримання під вартою застосовується у виключних випадках, тобто у найтяжчих – приміром, до особи, яка переховується від слідства або перешкоджає кримінальному провадженню; до особи, яку підозрюють чи обвинувачують у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину; до особи, яка не виконала обов'язки раніше обраного запобіжного заходу; та в деяких випадках до раніше судимої особи.

Таким чином, особи, які дисципліновано виконують свої процесуальні обов'язки, допомагають слідству та/або інкриміновані їм злочини не становлять високої суспільної небезпеки – не будуть мати законодавчих привілеїв щодо скорочення призначеного судом строку позбавлення волі.

Проте, такі привілеї матимуть "недисципліновані" та "небезпечні" злочинці.

Годі й казати, що новий закон спонукатиме сторону захисту, підозрюваних та обвинувачених – усіляко затягувати процес з метою відбути весь передбачений законом строк тримання під вартою, аби максимально скоротити собі фактичний термін перебування в місцях позбавлення волі.

У цьому разі можна говори й про корупційну складову нового закону.

Єдиним, якщо так можна сказати, одноразовим позитивом закону є те, що за своїм змістом він має зворотну дію, адже підпадає під критерії 58-ї статті Конституції України щодо дії закону в часі.

А це означає, що строк відбування покарання скоротять й тим, хто вже засуджений і відбуває покарання на момент набрання законом чинності. Тобто, люди, які перебували під вартою багато років – а в нас є такі випадки – мають шанс значно скоротити строк відбування покарання та навіть вийти на свободу.

Але такий одноразовий ефект не знадобився б, якби правоохоронна та судова системи функціонували виключно у правовому полі. Це дуже специфічна і юридично некоректна боротьба з наслідками, коли треба усувати причини.

А може, це закон під Пукача?

Новий закон може покращити долю найвідомішого в Україні в'язня – екс-генерала МВС Олексія Пукача.

Так, нині в судовому процесі Пукач стверджує, що вбивство Гонгадзе не було навмисним і має розглядатися як вбивство через необережність. Якщо суд визнає вбивство Георгія Гонгадзе вбивством з необережності, то Пукач одразу буде звільнений.

Хоча, суспільний резонанс справи, ймовірніше за все, стане на заваді такій "штучній перекваліфікації".

Зміна тактики показів Пукача наштовхує на іншу думку – про вірогідність призначення більш м'якого покарання. Враховуючи, що Пукач затриманий у 2009-му, у разі призначення йому в 2016 році покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, – за новими змінами у законі йому зарахують 14 років як фактично відбуту частину.

Тобто, в нього є реальний шанс вийти на свободу у найближчий час.

І можна було б це вважати фантастикою чи фантазією, якби в цьому був зацікавлений лише Пукач. Однак, за лаштунками справи залишаються замовники, яким теж невигідно, щоб Пукач перебував довічно під контролем держави – адже хто його знає, що він може згадати по цій справі, і не лише по цій.

Тому, як знати? Може, зазначений закон готувався саме під цього найвідомішого в'язня?..

Тоді стає зрозумілим, навіщо депутати вкотре знехтували думкою фахівців та прийняли на перший погляд непотрібний та настільки юридично недолугий закон, який суперечить іншим статтям Кримінального кодексу, виходить за межі регулювання Кримінального кодексу, руйнує логічну структуру його норм, містить корупційну складову та ставить у нерівне становище підозрюваних і обвинувачених.

До того ж, завідомо створює програшну для України позицію у Європейському суді з прав людини.

http://www.pravda.com.ua/columns/2015/12/24/7093560/