Мінські зустрічі як останє китайське попередження

Останнє китайське попередження – жартівливий вираз, що означає безрезультатне попередження "на словах", яке завідомо не матиме жодних наслідків.

Днями президент анонсував чергову зустріч трьохсторонньої контактної групи – читай представників України, Росії та ОБСЄ плюс два терористи – для мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

За попередніми даними, зустріч планувалась на дев'яте грудня. І хоча прес-служба президента про участь у зустрічі представників терористів замовчує, вони самі викрили свою заплановану присутність тролінгом високого ґатунку. Терористи заявили, що не зможуть прибути в Мінськ вчасно через надмірну зайнятість та запропонували перенести зустріч на дванадцяте грудня.

Зустріч перенесли. Але на тому терористи не зупинились – і висунули до України фінансові умови своєї участі в переговорному процесі.

Тому заперечувати їхню заплановану участь просто неможливо.

Хочеться вірити в щирі наміри президента – відновити мир, але така стратегія України не має логічного пояснення.

Нерозуміння поведінки президента об'єднує жителів усіх регіонів України. Адже попередні перемовини в цьому форматі та підписаний протокол виявились нікчемними. Ватажки терористичних "ДНР" та "ЛНР" ще більше пустили коріння на захоплених територіях. Загинуло чимало наших громадян – як військових, так і мирного населення.

Жодне зобов'язання з Мінських домовленостей не було виконано.

Але наступний пункт заяви президента щодо мінської зустрічі вже викликає підозри, що главу держави хтось технічно підставляє. Адже такі заяви принижують позицію України.

Як інакше розцінювати вимогу президента України скасувати результати фейкових виборів у "ДНР/ЛНР", які відбулись 2 листопада? Як можна скасувати те, чого немає? Ми ж офіційно не визнавали ті вибори та навіть назвали їх злочином.

До кого ця вимога спрямована? Хто повинен скасувати? Бандитські органи влади, що окупували частину наших Донецької та Луганської областей? Тоді ми визнаємо їхню легітимність.

Та попри все, залишається крапля віри та надії на те, що президент знає, як відновити мир та все для цього робить.

...Убивають ту віру тільки слова Путіна, які він сказав ще в 2008 році. Цитую мовою оригіналу:

"Ни одна уважающая себя страна в мире не идет на переговоры с террористами. Такие попытки переговоров в начале 90-х годов привели нас к первой и второй чеченским войнам. Как только мы вступаем в переговоры с террористами, агрессия увеличивается и увеличивается количество жертв. Мировая практика – никто переговоров с террористами не ведет".

От після цього розумієш, що ти нічого не розумієш.

Президенте, ми готові вас підтримати й усіляко допомагати в цій жахливій війні під кодовою назвою АТО – просто поясніть нам, що відбувається.