Подвійне громадянство – чи переважать національні інтереси України?

В Україні дедалі частіше вибухають скандали з приводу подвійного громадянства чиновників, олігархів, відомих і не дуже політиків. Майстри популізму збурюють суспільство вимогами про покарання таких осіб і навіть позбавлення їх громадянства України. При цьому свідомо замовчують, що вітчизняне законодавство не дозволяє реалізувати ні перше, ні друге. Але парламент не ризикує внести зміни до законодавства України, щоб з популізму перейти у практичну площину.

Що для Заходу добре, для України – смерть

Ставленням до подвійного громадянства світ розділений навпіл. Близько половини країн світу дозволяють своїм громадянам мати паспорти інших держав. Серед них, переважно, країни Заходу.

Україна могла б долучитись до цього передового досвіду, якби не підступність північного сусіда.

Росія вправно навчилась використовувати громадян, що мають паспорти Російської Федерації, але проживають на території колишніх радянських республік. Так, під час трагічних подій 2008 року в Грузії, коли туди увійшли російські війська, президент РФ на засіданні ради безпеки заявив, що він зобов'язаний захищати життя та гідність російських громадян, де б вони не знаходилися.

З цією ж метою – формального прикриття своєї агресії та формування підтримки місцевого населення – РФ видавала свої паспорти і громадянам України, переважно з Донбасу та Криму. За неофіційною інформацією, російські паспорти мають близько трьох сотень тисяч громадян України. Деякі експерти називають цифри значно більші, але офіційних даних, нажаль немає.

Крім того, російський паспорт фактично рятує громадянина України від кримінальної відповідальності.

Так, якщо громадянин України, який має російський паспорт, працює на російські спецслужби, здійснює антиукраїнську діяльність, вбиває українців, вчиняє інші злочини – то йому варто перетнути кордон з РФ, і Росія на законних підставах відмовить Україні у видачі свого громадянина.

Тобто, Україна не може собі дозволити ліберально ставитись до подвійного громадянства власних громадян, оскільки це пряма загроза її суверенітету.

Чи заборонене подвійне громадянство в Україні?

В Україні, справді, діє принцип єдиного громадянства, який закріплений в Конституції. Але прямої заборони подвійного громадянства у вітчизняному законодавстві немає.

Навіть якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Це означає, що громадянин України, який набув громадянства іншої країни, не втрачає автоматично українське громадянство.

Більше того, законодавством не передбачена відповідальність за подвійне громадянство. Тобто, принцип єдиного громадянства є – а санкцій за його порушення немає. Тож, на практиці громадянин України може мати паспорт іншої країни і йому за це нічого не буде.

Те ж саме стосується і чиновників. Чиновника не можна звільнити з посади за наявність громадянства іншої держави.

У депутатів є мрія

У депутатів колись була мрія жорстко врегулювати проблему подвійного громадянства. Але від тієї мрії залишилась тільки мертва норма про втрату громадянства України.

Щоправда, у законі є така підстава втрати громадянства, як добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави. Але для цього особа сама мусить заявити про своє подвійне громадянство.

Інші варіанти з тексту закону не випливають.

А, якби й випливали, то суперечили б Конституції. Адже Конституція прямо встановлює, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Тобто, навіть у разі підтвердження наявності паспорту іншої держави, особу не можна позбавити громадянства України, якщо вона сама цього не забажає.

Крім того, українські парламентарі робили декілька спроб ввести відповідальність за приховування громадянства іншої держави. Одного разу у 2012 році навіть проголосували за відповідний закон і встановили штраф за неповідомлення громадянином про отримання громадянства іноземної держави. Але тоді президент повернув закон на доопрацювання, і по сьогоднішній день його не доопрацювали.

Можна лише здогадуватись, умисно чи через некомпетентність законотворців, існує така прогалина у законодавстві. І якщо до війни це питання цікавило лише власників іноземного паспорту, то сьогодні суспільство усвідомило наслідки законодавчої занедбаності проблеми громадянства.

Війна та напруга в суспільстві не залишають депутатам вибору. І вони знову мріють про встановлення відповідальності, навіть кримінальної, за подвійне громадянство. У Верховній Раді з’явилось вже декілька законопроектів щодо цього.

Але складно уявити, що депутати перекриють собі кисень – адже не секрет, що частина депутатів мають паспорти інших країн. Тому запровадити самим собі відповідальність буде непросто.

Та й "репетиція" з цього питання вже викрила "щирість" намірів нинішнього парламенту. Минулого року нардепи не підтримали запит до президента про припинення громадянства України Вадима Новинського через його небажання відмовитись від російського громадянства. Ще за активного функціонуванняпроукраїнської коаліції назбирали тоді лише 150 голосів.

Деякі депутати просто "догоджають" своєму електорату, який масово отримує паспорти інших країн. Не секрет, що й на Заході України, за неофіційними даними, майже дві сотні тисяч людей мають паспорти Угорщини, Румунії, Польщі. Аби не втратити цих виборців, частина депутатів не готова підтримати встановлення відповідальності за подвійне громадянство.

*   *   *

Зволікання депутатів щодо введення відповідальності за подвійне громадянство в умовах прямої загрози державності України слід розцінювати як шкоду національним інтересам.

Вже давно Верховна Рада повинна була прямо заборонити подвійне громадянство, встановити відповідальність за порушення конституційного принципу єдиного громадянства.

Давно потрібно було заборонити громадянам з паспортом іншої країни голосувати на виборах та балотуватись, а за приховування інформації про друге громадянство встановити відповідальність та визнавати недійсними результати виборів таких осіб.

Виявлення паспорту іншої країни в державного службовця повинно тягти, як мінімум, звільнення, а, як максимум, – кримінальну відповідальність.

Висновок напрошується лише один. Якщо й досі, після анексії Криму, окупації частини Донбасу та двох років війни, не встановлено відповідальність за порушення конституційного принципу єдиного громадянства – значить, це комусь вигідно.

І одних скандалів замало, аби зрушити ситуацію зі штучного гальма. Активна та жорстка позиція суспільства мусить спонукати парламент захистити інститут громадянства в Україні.

http://www.pravda.com.ua/columns/2016/04/21/7106236/