Кому вигідно війну називати тероризмом?

Помилково встановлений діагноз може призвести не лише до ускладнень здоров’я, але й до смерті пацієнта.

Так само має значення юридична кваліфікація подій – АТО чи війна, адже на них розповсюджується абсолютно різне законодавство, учасники подій мають різний правовий статус, різні права та несуть різну відповідальність.

 Є декілька держав, які будуть мати пряму вигоду, якщо нинішні події в Україні кваліфікувати саме як тероризм, а не як зовнішню агресію.

Перша у цьому списку Російська Федерація.

Якщо на території України зараз діють терористичні організації, то суб’єктом кримінальної відповідальності стають учасники цих організацій, тобто звичайні виконавці-шістки.

Ні про яку міжнародну відповідальність Росії в особі її керівників не буде йтися. Переслідувати терористів будемо змушені самотужки, а Росія, завдяки невизначеності окремих положень міжнародних конвенцій, зможе навіть не видавати своїх громадян-терористів.

Що ж до агресії, то сучасне міжнародне право містить норми про ведення воєнних дій та передбачає відповідальність перед міжнародними судовими інстанціями за їх порушення.

Ці норми кодифіковані, зокрема, у Гаазькій конвенції про звичаї і закони суходільної війни, декількох Женевських конвенціях про захист жертв війни та інших міжнародних документах.

Норми міжнародного права, що врегульовують порядок ведення війни, застосовуються й тоді, коли війну агресором не оголошено. Більше того, відсутність офіційного оголошення війни є обтяжливою обставиною, що підвищує відповідальність.

Визнання подій на Сході України війною, зобов’яже воюючі сторони дотримуватись законів та звичаїв ведення війни.

Приміром, наші солдати, які захоплені російськими бойовиками, будуть користуватись правами військовополонених, що передбачено міжнародним правом, а не мати статус заручників терористів.

Різниця хоча б у тому, що полоненим зобов’язані надавати медичну допомогу, праця військовополонених не може мати відношення до військових дій, тобто бути направленою проти України, та повинна оплачуватись.

Військовополоненого зобов’язані утримувати – годувати, надавати медичну допомогу, а у разі тяжкого фізичного стану, переправляти на батьківщину.

Воююча держава, яка захопила полонених, зобов’язана створити інформаційну службу та надавати на запит інформацію щодо кожного полоненого.

Терористи, як ви розумієте, нікому нічого не зобов’язані. Відповідальність за військовополонених несе держава, бійці якої захопили їх у полон.

У цієї держави юридично можна вимагати компенсацію за працю полоненого та завдану його здоров’ю шкоду. Натомість юридичної перспективи вимагати такої компенсації від терористів немає.

Крім того, міжнародним правом чітко встановлені правила поведінки воюючих сторін – заборонено жорстоке поводження з військовополоненими та цивільним населенням.

Забороняється атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, будівлі.

Встановлений обов’язок нападаючої сторони попереджувати про бомбардування.

Забороняється грабувати захоплені населені пункти.

Встановлені заборони на руйнуванні історичних об’єктів та таких, що мають високу культурну цінність.

Якщо юридично зараз визнати агресію з боку Росії, те, що фактично й відбувається, то стає очевидним грубе порушення з боку Росії законів та звичаїв війни, які встановлені нормами міжнародного права.

Таким чином Україна, ратифікувавши Римський Статут, отримує право звертатись до Міжнародного Кримінального Суду (МКС). Юрисдикція суду розповсюджується на такі злочини: геноцид, злочини проти людяності та військові злочини.

Зверніть увагу, що тероризму у переліку немає. Суд має право розглядати справу, якщо злочин вчинено громадянином країни-учасниці МКС або на території країни-учасниці МКС.

Також, у зв’язку з порушенням Росією, як воюючою стороною, законів та звичаїв війни, може бути створено міжнародний військовий трибунал.

Такий трибунал створюється у структурі ООН або міжнародним договором, або резолюцією Радбезу ООН. У новітній історії вже були створені такі трибунали по Югославії та Руанді.

Якщо ж погоджуємось з тим, що на Сході України зараз відбувається АТО, а не захист від зовнішньої військової агресії, то втрачаємо навіть гіпотетичну можливість притягнення до відповідальності керівництво РФ, компенсації збитків за зруйновані об’єкти цивільної інфраструктури, і, головне, українські військовополонені, цивільне населення не зможуть користуватись захистом норм міжнародного права, як жертви війни.

Також, говорити на біле чорне, тобто називати війну тероризмом вигідно країнам-гарантам нашої безпеки за Будапештським меморандумом.

Нагадаю, це – Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки. Ці країни гарантували повагу до територіальної цілісності України та захист від актів зовнішньої агресії.

Якщо на території української держави просто орудують терористичні організації, то за Будапештським меморандумом Україні ніхто нічого не винен, адже агресії немає, зовні ніхто на її територію не посягає.

Тобто "тероризм" в Україні береже їхнє міжнародне реноме та убезпечує від можливих до них претензій з боку України за невиконання зобов’язань.

На жаль, Україні помилковий діагноз у виді "тероризму" лише шкодить. Адже не використовуються повною мірою військові стратегії та ресурс, які у правовому полі допускаються лише за умови агресії.

Приміром, так і не вводиться воєнний стан. Якщо розвивати ще й цю тему, то з’ясується, що декому і в Україні вигідно війну називати тероризмом.

Натомість, за цими свідомим помилками, Україна втрачає життя своїх синів та вирішальний і невідновний ресурс війни – час.

Анна Маляр, для УП