Які домовленості порушила Росія своїми діями в Криму

Фактом введення військових формувань на територію України Російська Федерація порушила цілий ряд принципів міжнародного права та взятих на себе міжнародних зобовʼязань. Дії, вчинені Російською Федерацією, дають Україні законні підстави застосувати силу для самооборони. Право на колективну самооборону закріплено в Статуті ООН.

Принцип невтручання у внутрішні справи держави зафіксований у численних міжнародних правових актах:

  • в Статуті ООН;
  • в декларації про принципи міжнародного права 1970 року;
  • в декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держави;
  • в декларації про захист незалежності та суверенітету 1965 року;
  • в декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держави 1981 року;
  • в заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).

Порушення

Порушення цього принципу є порушенням перерахованих нормативно-правових актів.

Принцип незастосування сили і погрози силою в міжнародних відносинах, який закріплено Статутом ООН і Декларацією про принципи міжнародного права1970 року, містить заборону на окупацію території іншої держави, на підбурювання щодо надання допомоги та участі у громадянській війні іншої держави. Обовʼязок незастосування сили поширюється на всі держави, а не тільки на держави-члени ООН.

Між Україною і Росією в 1997 році було укладено угоду про статус і умови перебування Чорноморського флоту на території нашої країни. В рамках цієї угоди Росія взяла на себе цілий ряд зобовʼязань. Сьогодні ж порушено положення статті 6, згідно з якою військові формування Росії діють у місцях дислокації, поважають суверенітет України, дотримуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи. Таким чином, вихід російських військових за межі дислокації є втручанням у внутрішні справи України.

Крім того, з боку Росії порушено статті 8 і 15 зазначеної угоди, якими встановлюється необхідність узгодження з компетентними органами України (зокрема, Міністерством оборони) пересувань, повʼязаних із діяльністю військових формувань поза межами місць дислокації Чорноморського флоту.

Разом з тим, угодою не встановлено, які правові наслідки та відповідальність можуть настати в разі порушення її норм. Встановлено порядок вирішення конфліктів між сторонами угоди шляхом створення змішаної комісії та дипломатичним шляхом.

У 1994 році Україна, Росія, США і Великобританія в Будапешті підписалиМеморандум про гарантії безпеки у звʼязку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Сторони взяли на себе зобовʼязання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. У пункті 2 меморандуму встановлено: «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобовʼязання утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і ніяка їхня зброя ніколи не використовуватимуться проти України…».

У разі, якщо Україна стає жертвою агресії, країни-підписанти цього меморандуму зобовʼязані вимагати негайних дій Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Росія порушила взяті на себе зобовʼязання щодо цього меморандуму. Однак залишається ще дві країни-гаранти: США і Великобританія, які зобовʼязані вжити негайних заходів.

І санкції

Порушення Російською Федерацією міжнародних угод, норм і принципів міжнародного права і факт агресії дають Україні право призупинити виконання своїх зобовʼязань за будь-якими двосторонніми угодами. Наприклад, Україна може так само, як і Росія, перестати виконувати власні зобовʼязання за угодою про статус і умови перебування Чорноморського флоту.

За порушення норм і принципів міжнародного права до держави-порушника можуть застосовуватися міжнародно-правові санкції. Зазвичай це санкції політичного та економічного характеру.

Економічні санкції можуть бути, наприклад, такі: ембарго (заборона продавати майно і технології на територію країни-порушника), бойкот (заборона купувати і ввозити майно з території держави-порушника), заморожування банківських рахунків країни-порушника, вилучення своїх внесків із банків країни-порушника.

Політичні санкції, які можуть застосовуватися: денонсація або анулювання угод із державою-порушником, відмова визнавати дії країни-порушника через їхню неправомірність.

Особи, винні у скоєнні агресії, за нормами міжнародного права несуть персональну кримінальну відповідальність.

Три приклади

У світі існує чимало прикладів працюючих санкцій проти недемократичних режимів. Проти Ірану введено санкції, які забороняють експорт до Ірану атомної, ракетної і значної частини військової продукції, прямі іноземні інвестиції в газову, нафтову та нафтохімічну промисловість, експорт продукції нафтопереробки, контакти з банками і страховими компаніями Ірану.

По відношенню до сирійського режиму діють санкції заборони сирійським літакам перетинати повітряні кордони ЄС, заморожено банківські рахунки і заборонено вʼїзд у країни ЄС сирійцям, які входять до «чорного списку». Також введено ембарго на сирійську нафту, діє заборона на купівлю сирійського газу й на ділові відносини європейських підприємців із сирійськими.

Міжнародні санкції введено також і стосовно Білорусі. У «чорному списку» ЄС − 32 юридичних та 243 фізичних особи, в тому числі президент Олександр Лукашенко. Учасникам списку заборонено вʼїзд до країн ЄС, а європейські активи підлягають заморожуванню.