Чому потрібно голосувати за власні переконання, а не за рейтинги

Передвиборчі перегони на своєму піку. Здавалось, ось-ось кандидати запустять важку артилерію аргументів на свою користь, представлять програму подолання кризи, примирять суспільство, напрацюють адекватні кроки у стосунках с країною-агресором, представлять свою команду беззаперечних фахівців тощо, тощо... Але нинішня передвиборча кампанія, через скорочені терміни, фінансову та політичну кризу звелась до одного єдиного аргументу –рейтинги кандидатів за соцопитуваннями.

Хто легалізує добровольців?

Усі розуміють, що ми опинились в ситуації, яку складно було передбачити настільки натуралістично, аби все врегулювати заздалегідь законами. Але ж для того і є парламент, щоб динамічно реагувати на нові виклики й терміново створювати нові норми на потребу суспільства. Одним із багатьох неврегульованих законом питань, є статус добровольців.

Українці – не худоба, панове президенти

Останні півроку ми як мантру повторюємо, що стали заручниками геополітичних інтересів інших держав, і хтось там на півночі та заході вирішує – бути чи не бути Україні. Інтернетом зі швидкістю звуку поширюється інформація про змову Росії та Німеччини, про домовленості з нашим керівництвом, про межу по Дніпру та багато інших версій апокаліпсису.

Чи може журналіст або комбат бути депутатом?

Список [будь-якої] партії на цих виборах: 1. Комбат. 2. Батяня. 3. Батяня 4. Комбат. 5. Чувак. 6-26. Журналисты. 27. И экс-депутат... (Блогер Євген Гнєдін)

В Україні стартувала передвиборча кампанія. Суспільна дискусія логічно змістилась з питання доцільності виборів під час війни на тему кандидатів. Тепер виборці шукають відповідь на питання – чи може журналіст, комбат або громадський активіст стати законотворцем.

Ціна політичної амністії

Лаври Путіна не дають спокою нашим політикам. Наслідуючи північного майстра робити з усіх дурнів, наші політики під казуїстичною формою документів намагаються приховати їх справжній зміст.Нам уже розповідали, що:

– в Україні не війна, а тероризм;

– бойовики не були учасниками перемовин у Мінську.

Тепер міністри говорять, що немає закону про амністію "терористів", а є закон "Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей".

Сміттєві бачки як останнє попередження

Українці продовжують шокувати світ креативною народною демократією. Люстрація через сміттєві бачки впевнено набирає обертів. У суспільстві точаться запеклі дискусії із приводу занадто зухвалого ставлення народу до політиків.

Мажоритарка не винна

В Україні відбулись позачергові парламентські вибори. І якщо результати голосування за партійними списками додають оптимізму, то по мажоритарних округах у парламент повертаються ті, хто голосували за "закони 16 січня", ті, хто причетний до фінансування війни та сепаратизму.Обранці від проукраїнських сил поспішно списують такий результат на недолугість виборчої системи.

Як прожити депутату на п’ять тисяч гривень

Робота народних депутатів є без перебільшення найважливішою для будь-якої демократичної держави, адже від якості законів та від своєчасності їх ухвалення залежить функціонування всіх сфер державного життя. Тому, ні в кого не викликає сумнівів, що робота депутата повинна гідно оплачуватись.

 Але в кожній державі є свої специфічні обставини, які примушують корегувати таку, здавалось би беззаперечну, істину. Приміром, в Україні більша частина населення живе бідно.

Що робити з Майданом?

Це питання виникає у всіх, хто з різних причин буває зараз на головній площі країни – Майдані Незалежності.

В суспільстві сформувались дві абсолютно логічні, хоча й суперечливі, позиції. Перша: Майдан мусить розійтись, оскільки свою історичну місію виконав, злочинний режим Януковича повалив. Друга: якщо Майдан розійдеться, нікому буде контролювати та ворушити владу.

Пророцтво по "виборах" в "ДНР/ЛНР"

Відбулись так звані вибори в так званих ДНР, ЛНР. Можна було б серйозно поставитись до заяв МВС, СБУ та всіляких радників про відкриті щодо бойовиків кримінальні провадження, – але протягом останніх півроку окупантами було проведено ще два плебісцити: референдум у Криму та на Донбасі.