Підсумки тижня: е-декларування

Радіо Голос Столиці. Підсумки тижня від 05 листопада 2016 Подача электронных деклараций для чиновников и народных депутатов официально завершилась 30 октября. Общество, ознакомившись с богатствами власть имущих, отреагировало очень бурно.

Эти и другие события уходящей недели в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировали кандидат философских наук, политический эксперт общественной организации «Слово і Діло» Валентин Гладких, юрист, адвокат Анна Маляр.

 Назовите три топ-события этой недели.

 Маляр: Звичайно, є-декларування, його наслідки, враження — це була топ-тема. Для мене топ-тема — це річниця поліції, яка діє у нас, і дуже цікаво підводити підсумки, дивитися, що відбулося. І як завжди, інтриги, розслідування, це все чим я жила весь тиждень. Як і минулий, як і позаминулий.
 
Гладких: Якщо так дивитися на ситуацію з точки зору кількості коментарів, які довелося давати з тої чи іншої проблематики, то безумовно перше місце це результати електронного декларування та реакція на електронне декларування з боку вищого політичного керівництва, заяви президента. Потім це черговий перформанс від генпрокурора, і його прагнення притягнути до відповідальності, знявши депутатську недоторканість з пана Новінського. 
 
Е-декларуванням, мабуть, тема не тижня, це тема місяця, або півроку. Что по факту изменится в этой новой эре?
Маляр: Все зміниться. На гачку. Всі чиновники на гачку тепер.
У кого? Получается, что прокуратура или НАПК получили папочку на каждого нардепа, чиновника и в нужный момент могут эту папочку достать? Либо общество может контролировать этих чиновников, политиков?
Маляр: У правоохоронних органів насамперед. І з одного боку, це погано, тому що зрозуміло, що будуть тиснути, будуть когось шантажувати, будуть якісь там схеми розігрувати. Але в будь-якому разі це є позитив. І те що ми з вами дізналися про такі статки, це означає, що і в нас, як у суспільства, вони теж на гачку. Зверніть увагу, зараз вже багато програм, і статей, і коментарів, починаються з того, що зазначають прізвище, а потім в дужечках: що у нього задекларовано. І це абсолютно змінює наше сприйняття, тобто того що говорить людина.
Перестанут ли люди голосовать за таких политиков и депутатов теперь? Узнали, насколько человек богатый, но роли-то это особой не играет.
Маляр: А я думаю, що грає, тому що капля камінь точить. І суспільна свідомість не може змінюватися раптово. Для цього потрібні роки, і є-декларування з 10-ти років скоротило цей термін еволюції приміром до двох років.
Изменится ситуация кардинально после этого электронного декларирования?
Гладких: Це залежить від реакції суспільства, від реакції експертів, реакції громадянського суспільства і реакції журналістів. Якщо ми от так посміялися, пожартували і дозволили їм спустити цю справу на гальмах, то нічого не поміняється. А ми мусимо продовжувати тиск, щоби оці статки, які зафіксовані в цих деклараціях… Раніше ми лише підозрювали, що вони є, а тепер вони набули такого своєрідного юридичного оформлення, і тепер ми мусимо створювати подальшу правову базу для того, щоб з цим юридичним фактом працювати в юридичному полі, в правовому полі, не в інформаційному лише полі, то ми тепер можемо починати говорити про легалізацію капіталів. От нехай пан Мельничук, чи хто там, він один трильйон задекларував — добре, давайте зараз будемо його легалізовувати, нехай сплатить податки до держбюджету і на свободу з чистою совістю.
Маляр: Давайте одразу відділимо окремо депутатів, тому що на них поки що не поширюється кримінальна відповідальність поки вони депутати. Тому навіть якщо їх і перевірять, то правових наслідків не буде ніяких. Що стосується інших чиновників, то справді у багатьох виникало питання, навіщо декларувати те, що фізично не можна перевірити. Разом з тим, якщо буде відкрито кримінальне провадження, то в рамках кримінального провадження можна проникнути в житло, приміром за постановою суду, і провести там обшук. Знайти якісь речі, або не знайти якісь речі. І отут виникає ключове питання, з якого моменту внесення даних в декларацію настає злочином? Сьогодні це стаття 366 з позначкою 1 ККУ. І кримінальна відповідальність починається, якщо декларант заніс дані, які на 250 мінімальних зарплат відрізняються від правди, тобто на 360 тисяч гривень, трішки більше. Якщо декларант купив авто за 300 тисяч, задекларував за 50 тисяч, то він жодної відповідальності за це не несе. Другий момент: якщо ми піднімемо зарплати з січня, то ми відповідно збільшуємо можливість, збільшуємо цю маржу в два рази. За яку знову не будуть нести відповідальності декларанти, якщо вони щось там збрехали. Але довести цю брехню надзвичайно складно. Тому що є такі предмети задекларовані, які оцінити не можна. Це якісь предмети старовини, картини, мистецтво і навіть ювелірні вироби. Питання оцінки — тут є поле для маніпуляцій дуже широке, тому що оцінювати буде експерт. На чиєму боці буде цей експерт? Невідомо. Тому якщо нема чеку, за який придбаний задекларований товар, то далі питання можна вирішити в традиційний український спосіб: домовитися.
Возможна ли хоть какая-то теоретическая ответственность для чиновников, политиков, которые или что-то не задекларировали, в чем-то обманули?
Гладких: Я можу сказати однозначно, що люди, які спромоглися акумулювати такі величезні статки, їм вистачить інстинкту самозбереження і майна для того, щоб найняти достатньо компетентних юристів, консультантів, які знайдуть в цьому законі безліч шпаринок, через які будуть намагатися пролізти. Те, що сталося сьогодні, мусить бути першим кроком. Далі ці гайки повинні ми закручувати. Тобто є такий люфт — треба його зменшувати, треба змушувати нардепів вносити відповідні зміни в ККУ, в Податковий кодекс, змушувати приймати, зрештою рухатися вбік нульового декларування, амністії капіталів… Тобто принаймні якщо їх не пересаджати, бо це малоймовірно, будемо тверезо дивитися на ситуацію, то з паршивої вівці хоча б шерсті жмут. Тобто хоча б взяти з цих задекларованих цінностей хоча б якусь частину, повернути у вигляді плати за те, що вони раніше не сплатили. Зрештою, це краще ніж нічого. Бо намагатися оце «шаріковщина»: все забрати і розділити, цього не буде, ми просто зануримося у війну всіх проти всіх. Тому я кажу, що в правовому полі ще дуже багато роботи.
МИЛЛИОНЕРЫ И КОМПЕНСАЦИЯ ЗА ЖИЛЬЕ: ЦИНИЗМ ВЫСШЕГО ПОРЯДКА
У нас до 119 депутаті-мільйонерів отримували компенсацію на житло з держбюджету.  Що їм за це буде?
Маляр: Їм нічого за це не буде. Це такий цинізм вищого левелу. Це жадібність, рівень культури українського суспільства.
Гладких: Тут є ще один момент, що це є чинне законодавство. За великим рахунком, вони діяли в межах чинного законодавства. Коли ми в 1991 році встановлювали нову державу, ми взяли найгірше з капіталістичної системи і все найгірше з соціалістичної системи. Ці істоти побудували для себе реальний комуністичний рай. Якщо ми хочемо поміняти, то тут не може бути, що один багатий, то ми йому не платимо компенсацію, цей бідний — ми йому платимо. Тому тут треба вносити зміни в чинне законодавство, і скасовувати ці феодальні практики в станових привілеях або їх монеторизувати, бо це несправедлива система.
Как на Западе восприняли такие огромные суммы в декларациях?
Гладких: Нормально вони сприйняли. Вони працювали по всьому світу, і вони прекрасно знайомі з таким соціальним устроєм, коли 90% населення живуть за порогами злиднів, а 1% населення просто насолоджується життям в усіх його проявах. Цей феномен не є новим. Всі люди, що стосуються до української еліти, знають, як українські делегації їздять за кордон, чим вони там займаються, багато чого іншого. Це не стало відкриттям.
Маляр: Я побоювалась, що європейці почнуть комплексувати на тлі наших чиновників, і я собі уявляю з моральної точки зору, як такий чиновник, у якого мільйони, зустрічається з тією ж Меркель, яка проживає в двохкімнатній квартирі в будинку абсолютно не елітному.
Е-ДЕКЛАРАЦИИ ДЛЯ ВСЕХ — ВОПРОС ВРЕМЕНИ
После того, как были опубликованы электронные декларации, в правительстве возникла идея распространить обязательное электронное декларирование на всех украинцев. Стоит ли это делать?
Маляр: Я думаю, що так і буде рано чи пізно. Питання часу. Приклад західних країн, приміром, США, яку дуже люблять ставити за приклад. Проста людина наймає собі фахівця — податкового спеціаліста, податкового консультанта, який навіть допомагає декларації заповнювати, тому що не всі люди можуть самотужки, і кожна людина в державі є під контролем. Але тут потрібно зрозуміти це співвідношення контролю, нашого обмеження і того, що держава за це дає, за те, що ми погоджуємось так показати свої статки. Тобто ця гра не повинна бути в одні ворота. Як тільки держава спробує накласти ковпак свого спостереження на кожного українця і нічого не дасть натомість, нічим не розрахується, тут ми можемо з вами прогнозувати ще страшніші події, ніж революція кривава, яка була в 2013-му році.
Гладких: Люди не хочуть змиритись з однією простою істиною, що українська влада — це не прибульці, а кров від крові, плоть від плоті українського народу. І ті соціальні практики, які діють на вершинах, це віддзеркалення соціальних практик, якими кожен з нас користується на дні соціальної ієрархії. Викорінити ці соціальні практики лише в окремому соціальному прошарку нереально. Не можна подолати корупцію лише в ВР і не подолати в нашому буденному житті. Є певні нормальні практики, які діють в цивілізованих країнах. У нас вибір: або продовжити дерибан, зануритись в процес перерозподілу, поки ми не зійдемо з історичної арени, або просто поставити крапку, провести легалізацію капіталів, хто скільки накрав, а потім починаємо жити чесно, тобто по закону, коли буде чітко помічено, скільки ти заплатив податків за рік. Ми побудували хибну конструкцію, коли ми бачимо ворогів лише в чиновниках.
 
Повністю читати тут: Голос Столицы: http://gs.fm/texts/20161104/2087688.html