За 5 років агресії в Україні, у період з квітня 2014 по вересень 2019, за звинуваченнями у підготовці, розв’язуванні та веденні агресивної війни набрали чинності 17 вироків. За цими провадженнями притягалось до відповідальності 24 особи, троє серед яких були виправдані.

 Аналіз зазначених вироків судів демонструє недосконалість  вітчизняного законодавства, що вкрай ускладнює  практику застосування статті 437 Кримінального кодексу України (далі ККУ), яка встановлює відповідальність за планування, готування та ведення агресивної війни.  Зазначена стаття не дає критеріїв, які б дозволили беззаперечно кваліфікувати як агресивну війну дії, що одночасно мають ознаки інших злочинів, таких як: терористичний акт, посягання на територіальну цілісність, дії спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, державну зраду тощо.   

В Україні вперше може з'явитись вирок за погрозу вбивством президенту. 

Справа "Звіробій/Федини" цікава тим, що має дві площини – кримінально-правову та політичну.  Власне, це і ставить президента Зеленського у дуже незручне становище, бо, як не вчини, все одно пошкодуєш. 

З одного боку погрози, образи, неповага до президента мусять піддаватись осуду, з іншого боку – імідж президента може втратити більше від притягнення цих осіб до відповідальності, аніж від їхнього вчинку. 

Свого часу такі втрати зазнали і Янукович, і Порошенко. Адже засудження осіб, які малювали трафарети з обличчям, схожим на Януковича, з червоною плямою на лобі, та особу, яка під час акцій протесту розірвала портрет Порошенка, стало приводом для численних жартів та критики.

Рада прийняла закон "Про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітнього чи неповнолітньої і особи, яка не досягла статевої зрілості".

Він зашкодить жертвам сексуального насильства та грубо порушує фундаментальні права людини, Конституцію та міжнародні норми.

Тепер все по полицях.

Не секрет, що російські інформаційні операції є частиною війни проти України. Інформаційна зброя ефективніша за військову, дешевша та дозволяє захопити територію противника без знищення інфраструктури та почасти зробити це руками самої країни-жертви. 

Поява та закріплення у переговорному процесі словосполучення "формула Штайнмайєра" – це класичний приклад інформаційної спецоперації Росії, спрямованої на нейтралізацію негативного і скептичного ставлення українців до Мінських угод. 

Використання такого словосполучення для необізнаної людини справляє враження чогось нового у переговорному процесі. Прізвище німецького політика виконує роль політично нейтрального джерела цієї ідеї. 

Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.

Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".

Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.

У справі Савченко за підозрою у цілому ряді тяжких та особливо тяжких злочинів складно відокремити політичні аспекти від юридичних. Навіть подання Генеральної прокуратури про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Савченко містить приховану за статтями Кримінального кодексу політичну позицію влади щодо подій на сході України.

Так, попри те, що законодавство України вже назвало речі своїми іменами, а саме: війну – війною, а так звані ДНР/ЛНР – окупаційною адміністрацією, у поданні продовжує фігурувати формула тероризму.