fbpx

Використання соціальних медіа у воєнних конфліктах

Використання соціальних медіа у воєнних конфліктах.

Комунікативні стратегії інформаційного суспільства: лінгвістика, право, інформаційна безпека : Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової конференції молодих учених студентів та курсантів.  У 2-х ч. Ч.2. - Київ : Національна академія Служби безпеки України, 2021. - 212 с.  - С. 102-107 

Війна та збройні конфлікти, як і тисячі років тому, залишаються звичною практикою досягнення політичних цілей. Втім, змінюються форми, методи та інструменти ведення воєнних конфліктів. Разом з військовою зброєю сторони конфліктів сьогодні поєднують надсучасні розробки інформаційної та психологічної зброї, що раніше було неможливо з технічних причин. Україна опинилась серед тих країн, які безпосередньо стикнулись з інформаційними спецопераціями ворога, а відтак постала перед викликом створення системи захисту, розвитку інформаційного простору та розробки відповідних правових норм для захисту національних інтересів в інформаційній сфері.

Особливості кваліфікації агресивної війни і терористичних злочинів у контексті подій у Криму на сході України

За 5 років агресії в Україні, у період з квітня 2014 по вересень 2019, за звинуваченнями у підготовці, розв’язуванні та веденні агресивної війни набрали чинності 17 вироків. За цими провадженнями притягалось до відповідальності 24 особи, троє серед яких були виправдані.

 Аналіз зазначених вироків судів демонструє недосконалість  вітчизняного законодавства, що вкрай ускладнює  практику застосування статті 437 Кримінального кодексу України (далі ККУ), яка встановлює відповідальність за планування, готування та ведення агресивної війни.  Зазначена стаття не дає критеріїв, які б дозволили беззаперечно кваліфікувати як агресивну війну дії, що одночасно мають ознаки інших злочинів, таких як: терористичний акт, посягання на територіальну цілісність, дії спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, державну зраду тощо.   

Чим може обернутися для Зеленського справа Софії Федини та Марусі Звіробій

В Україні вперше може з'явитись вирок за погрозу вбивством президенту. 

Справа "Звіробій/Федини" цікава тим, що має дві площини – кримінально-правову та політичну.  Власне, це і ставить президента Зеленського у дуже незручне становище, бо, як не вчини, все одно пошкодуєш. 

З одного боку погрози, образи, неповага до президента мусять піддаватись осуду, з іншого боку – імідж президента може втратити більше від притягнення цих осіб до відповідальності, аніж від їхнього вчинку. 

Свого часу такі втрати зазнали і Янукович, і Порошенко. Адже засудження осіб, які малювали трафарети з обличчям, схожим на Януковича, з червоною плямою на лобі, та особу, яка під час акцій протесту розірвала портрет Порошенка, стало приводом для численних жартів та критики.

У прийнятій редакції закон "про кастрацію педофілів" зашкодить жертвам

Рада прийняла закон "Про посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітнього чи неповнолітньої і особи, яка не досягла статевої зрілості".

Він зашкодить жертвам сексуального насильства та грубо порушує фундаментальні права людини, Конституцію та міжнародні норми.

Тепер все по полицях.

"Капкан Штайнмайєра" або ціна миру для України

Не секрет, що російські інформаційні операції є частиною війни проти України. Інформаційна зброя ефективніша за військову, дешевша та дозволяє захопити територію противника без знищення інфраструктури та почасти зробити це руками самої країни-жертви. 

Поява та закріплення у переговорному процесі словосполучення "формула Штайнмайєра" – це класичний приклад інформаційної спецоперації Росії, спрямованої на нейтралізацію негативного і скептичного ставлення українців до Мінських угод. 

Використання такого словосполучення для необізнаної людини справляє враження чогось нового у переговорному процесі. Прізвище німецького політика виконує роль політично нейтрального джерела цієї ідеї. 

Закон про реінтеграцію – багато галасу з нічого

Поданий президентом законопроект зі складною назвою "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях" пожвавив інформаційний простір.

Скоріше не сам законопроект, а його скорочена для зручності назва – "Про реінтеграцію Донбасу".

Деокупація частини Донбасу – надто болюча і важлива тема, тож будь-яка згадка про це з боку влади одразу привертає увагу всього суспільства. Вочевидь, на це й розрахований законопроект.

Політичні та юридичні аспекти справи Савченко

У справі Савченко за підозрою у цілому ряді тяжких та особливо тяжких злочинів складно відокремити політичні аспекти від юридичних. Навіть подання Генеральної прокуратури про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Савченко містить приховану за статтями Кримінального кодексу політичну позицію влади щодо подій на сході України.

Так, попри те, що законодавство України вже назвало речі своїми іменами, а саме: війну – війною, а так звані ДНР/ЛНР – окупаційною адміністрацією, у поданні продовжує фігурувати формула тероризму.

Імпічмент: як маніпулюють думкою суспільства

Українці неодноразово гостро ставили питання імпічменту своїх президентів. Але жодного разу цю процедуру не було реалізовано.

Щойно в українському суспільстві починається обговорення імпічменту президента, воно завершується на тому, що в нас немає закону про імпічмент. Тобто інститут імпічменту Конституцією передбачений, але як його реалізувати – ніхто не знає. 

 Варто зазначити, що відсутність спеціального закону не зупиняла Верховну Раду, якщо була політична воля.

Приміром, коли у 2016 році достроково припиняли депутатські повноваження Миколи Томенка і Єгора Фірсова. Тоді обійшлися без прописаної законом процедури та керувалися безпосередньо статтею 81 Конституції. Хоча у самій статті йдеться про застосування спеціального закону.

Але щодо ситуації з імпічментом справа навіть не в цьому.

Охорона громадського порядку як тест для поліції та суспільства

Закон, що дозволяє звичайним громадянам брати участь в охороні громадського порядку, ухвалено ще у 2000 році. Але справжньої актуальності він набув лише під час Революції Гідності.

Тоді кияни були змушені захищатися від масового розгулу містом озброєних "тітушок", які вчиняли збройні напади та вбивства. Звичайні громадяни продемонстрували неабиякий потенціал об’єднання в протидії вуличній злочинності.

 Але такі події відбувалися вперше, вони не є українськими буднями. Потреба такого об’єднання виникла за повної бездіяльності поліції, коли її функції з забезпечення громадського порядку взяли на себе звичайні люди.

Чи містять "плівки Саакашвілі" докази злочину?

У вівторок, 5 грудня, генеральний прокурор Юрій Луценко заявив, що "Міхеіл Саакашвілі та наближені до нього особи проводили фінансування ініційованих ними акцій протесту, метою яких було захоплення державної влади в Україні і сприяння членам злочинного організованого угруповання Януковича-Курченка".

Таємниця слідства та презумпція невинуватості

Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, якщо такі дані ганьблять людину, є злочином. Але, з огляду на резонанс такої заяви, Генпрокуратура мусить надати суспільству інформацію, яка б переконливо свідчила про обґрунтованість підозр.