fbpx

Особливості кваліфікації агресивної війни і терористичних злочинів у контексті подій у Криму на сході України

Особливості кваліфікації агресивної війни і терористичних злочинів у контексті подій у Криму на сході України / Г.В. Маляр // Слово Національної школи суддів України – № 3 (28) 2019  –192 с.  – С. 99–112. URL:http://slovo.nsj.gov.ua/images/pdf/2019_3_28/Maliar%20A.%20Osoblyvosti%20kvalifikaciii.pdf 

За 5 років агресії в Україні, у період з квітня 2014 по вересень 2019, за звинуваченнями у підготовці, розв’язуванні та веденні агресивної війни набрали чинності 17 вироків. За цими провадженнями притягалось до відповідальності 24 особи, троє серед яких були виправдані.

 Аналіз зазначених вироків судів демонструє недосконалість  вітчизняного законодавства, що вкрай ускладнює  практику застосування статті 437 Кримінального кодексу України (далі ККУ), яка встановлює відповідальність за планування, готування та ведення агресивної війни.  Зазначена стаття не дає критеріїв, які б дозволили беззаперечно кваліфікувати як агресивну війну дії, що одночасно мають ознаки інших злочинів, таких як: терористичний акт, посягання на територіальну цілісність, дії спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, державну зраду тощо.   

У  кримінальних провадженнях немає єдиного підходу до кваліфікації злочинів, вчинених в умовах міжнародного збройного конфлікту на сході України. Ідентичні за своїм характером і змістом діяння кваліфікуються прокуратурою та судами за трьома, в даній ситуації, конкуруючими нормами. Приміром, служба та виконання бойових завдань у не передбаченому законом воєнізованому формуванні «ДНР/ЛНР» має три варіанти кваліфікації у вироках судів, а саме – як створення  не передбачених законами України воєнізованих формувань, ст. 260 ККУ; створення терористичної групи чи терористичної організації, ст. 258-3 ККУ; планування, підготовка, розв’язування, ведення агресивної війни, ст. 437 ККУ. В усіх  вироках щодо ведення агресивної війни, дії злочинців одночасно кваліфіковані ще й як створення терористичної організації або створення не передбаченого законом воєнізованого формування.   Так, у 70% вироків щодо ведення війни дії підсудних кваліфіковані за сукупністю за ст.258-3 та ст.437, тобто, створення терористичної організації та ведення агресивної війни. І, відповідно, 30% кваліфіковані за сукупністю ст.260ККУ та ст.437ККУ – створення не передбаченого законом військового формування та ведення агресивної війни.

Хронологія винесення зазначених судових рішень доволі красномовна. До 2018 року вироки за ведення агресивної війни містять водночас кваліфікацію за ст. 258-3 ККУ створення терористичної організації. Натомість з 2018 року кваліфікація служби в лавах так званих «ДНР/ЛНР» у справах щодо ведення агресивної війни змінюється з терористичної організації на не передбачене законом воєнізоване формування.

  Ймовірно, це пов’язано зі зміною офіційної юридичної оцінки  подій на сході України. Так, до 24 лютого 2018 року офіційно бойові дії на сході України мали статус анти-терористичної операції. Натомість, після набуття чинності  Закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», війну було названо війною і закріплено у законі наступне: «Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України».

Таким чином, до проблеми відсутності визначення агресивної війни додалась ще плутанина з офіційною юридичною оцінкою подій на сході країни. Зрештою, це відобразилось на  кваліфікації дій осіб, які брали  участь в здійсненні агресії проти України. Зрештою, станом на вересень 2019 року набуло чинності близько 1803 вироків судів щодо злочинних дій, які за змістом є веденням агресивної війни. Лише в 17 з них для кваліфікації використано ст. 437 ККУ – планування, підготовка, розв’язування, ведення агресивної війни, але не як самостійний злочин, а в сукупності зі створенням терористичної організації (ст. 258-3) чи не передбаченого законом воєнізованого формування(ст. 260). В інших 654 вироках фактичне ведення агресивної війни кваліфіковано як терористичний злочин і ще у 1132 вироках – як створення не передбаченого законом воєнізованого формування.

Нижче наводиться таблиця, яка демонструє 5 різних підходів у вироках вітчизняних судів до кваліфікації дій учасників так званих «ДНР/ЛНР». 

формула кваліфікації

об’єктивна сторона злочину, зазначена у вироку суду

 

ч. 2. ст.437

ч. 1. ст. 258-3 

 

Так, у період часу з червня 2014 року (точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим) по січень 2017 року, ОСОБА_2, діючи у складі не передбаченого законом збройного формування, разом з іншими членами не передбаченого законом збройного формування, приймала активну участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування так званої «Луганської народної республіки», а саме була командиром взводу снайперів розвідувальної роти 4 ОМБР «ЛНР», та приймала участь у бойових діях, здійснювала розвідувальну діяльність на передових лініях розташування Збройних Сил України, Національної Гвардії, підрозділів територіальної оборони, інших правоохоронних органів України, провокації, обстріли українських позицій, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин, та іншого озброєння, на території Слов'яносербського району міста Алчевська Луганської області та інших міст та районів Луганської та Донецької областей.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69845264

ч.2. ст.260

ч.1. ст.437 

 

      Особа 2 з початку вересня 2014 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлені) по 26 вересня 2014 року у складі так званого батальйону «Зоря» терористичної організації «ЛНР» виконував функції по забезпеченню дотримання іншими учасниками вказаного незаконного збройного підрозділу дисципліни, виконання покладених на них обов'язків щодо патрулювання та несення служби на блокпостах, а також участі у бойових діях проти України у особі підрозділів сил АТО для забезпечення оборони позицій указаного незаконного збройного підрозділу від сил антитерористичної операції з метою перешкоджання їх законній діяльності по відновленню територіальної цілісності України та забезпеченню правопорядку на території Луганської і Донецької областей.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81092219

ч. 2. ст. 260

 В середині травня 2014 року, ОСОБА_1, являючись жителем м. Красний Лиман Донецької області, прибув до блокпосту, розташованого поблизу розважально-гостинного комплексу «Царицино» в сел.Брусино Краснолиманського району Донецької області, при цьому, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченого законами України збройного формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», назвавши свої анкетні данні увійшов до вказаного незаконного збройного формування під командуванням ОСОБА_5 Ознайомившись зі встановленими правилами поведінки, розпорядками, правами та обов'язками члена вказаного незаконного збройного формування, ОСОБА_1дав свою згоду на їх дотримання та виконання, підтвердивши тим самим свої наміри на участь у зазначеному незаконному збройному формуванні і виконанні його цілей та завдань.

          Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_1 в період з середини до кінця травня 2014 року, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законами України збройного формування самопроголошеної «Донецької народної республіки», систематично виконував накази свого безпосереднього командира та здійснював визначені йому функції по окупації м. Красний Лиман Донецької області, перебуваючи у визначений йому час на блокпосту, а також систематично виконував накази свого безпосереднього командира по здійсненню визначених йому завдань по організації та проведенню пропускного режиму на блокпосту. http://reyestr.court.gov.ua/Review/41320734

ч. 1, ст. 258-3

 

 

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України та підтвердив, що дійсно, у квітні 2014 року він став членом терористичної організації «ДНР». Після чого він, у камуфльованому одязі, на протязі двох тижнів, ніс чергування по охороні штабу «ДНР» м. Артемівська, яке розміщувалось в будинку по вул. Радянській. В подальшому, його було направлено в м. Донецьк, де він став бійцем формування «Слов*яне»; йому було видано зброю і він з серпня по листопад 2014 року, зі зброєю у руках, здійснював охорону військової бази республіки у м. Донецьку; потім з кінця листопада по лютий 2015 року ніс чергування по охороні Генерального штабу армії «ДНР» у м. Донецьку та пункту зв'язку російських військовослужбовців у передмісті м. Авдіївки. Також він проходив військову підготовку на полігоні. У лютому 2015 року він прийняв присягу на вірність «ДНР» і в травні 2015 року став бійцем батальйону «Восток»; отримав посвідчення бійця батальйону «Восток» армії ДНР

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53594084

за ч.1. ст. 14, ч.2. ст. 258, ч.1. ст. 258-3, ч.2. ст. 260.

Далі, наприкінці липня 2014 року ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), увійшов до складу розвідувально-диверсійної групи, яка мала на меті здійснення терористичних актів на території Луганської області. З метою забезпечення функціонування вказаної розвідувально-диверсійної групи, ОСОБА_2 (позивний «ОСОБА_2»), будучи обізнаним в оточуючих лісах, підшукав місце в Пісчановському лісництві, розташованому між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, для мешкання та укриття членів вказаної групи... У вказаному місці, членами групи був облаштований перевалочний пункт, біля якого виставлені секрети, а також облаштовані місця зберігання боєприпасів та автоматичної зброї, з метою подальшого ведення підривно-диверсійної діяльності на території м. Сєвєродонецька та його околицях.

Вказаними діями ОСОБА_2 прийняв участь у непередбаченому законом збройному формуванні та терористичній організації «Луганська народна республіка» та сприяв її діяльності.

Далі, на виконання спільного плану, 21 серпня 2014 року вони прослідували з табору, розташованого між селами Олександрівка та Гаврилівка Новоайдарського району Луганської області, в напрямку с. Муратове Новоайдарського району, з метою отримання від представників терористичної організації «ЛНР» зброї - автоматів АК-74 та набоїв до них, гранатометів РПГ-7Д та пострілів до них, РПВ-А «Шмель», вибухівки. …не повідомляючи про свої злочинні наміри депутата Сєвєродонецької міської ради VІ скликання ОСОБА_14, 22 серпня 2014 року отримав від останнього автомобіль марки «УАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, та доставив його до місця переміщення зброї, після чого, учасники групи завантажили до вказаного автомобіля зброю, з метою проведення 24-25 серпня 2014 року вказаною групою терористичних актів в с. Щедрищеве м. Сєвєродонецька Луганської області.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/53554412

 

З наведених прикладів вбачається декілька проблем у кваліфікації злочинних дій осіб, які брали участь у війні проти України.

Перша проблема – це, насамперед, юридична оцінка подій на сході України. Агресія є політичним злочином у сфері міжнародної політики [1].  Юридична оцінка агресії завжди складна і неоднозначна, часто залежить від політики і здійснюється  через багато років після завершення війни.  

Натомість, щодо ситуації в Україні, то міжнародні організації та країни заходу одразу дали оцінку діям Росії, назвавши їх – анексією Криму та збройним вторгненням на сході. Вже з березня 2014 р. НАТО, ОЕСР, ЄС почали застосовувати міжнародні економічні та політичні санкції проти Росії, які обґрунтовувались констатацією агресії, адже анексія та силове вторгнення однієї держави на територію іншої суверенної держави є формами  злочину агресії згідно міжнародного права.

Разом з тим, в самій Україні формально до 2018 року на сході відбувалась анти-терористична операція (АТО). Така юридична  позиція влади знайшла своє відображення у кваліфікації прокуратурою та судами  подій в Криму та на сході. Наприклад, Генеральна прокуратура за фактом захоплення в Криму будівель Верховної Ради Криму і Ради міністрів автономії відкрила кримінальне провадження за статтею "теракт" [2].  У вироках  судів одні і ті ж події в Україні кваліфіковані по-різному: деякими  вироками судів встановлено, що на сході України з весни 2014 р. відбувається тероризм та боротьба з ним, інші суди визначили ці ж самі події як війну. Трапляються вироки у яких суд взагалі уникнув кваліфікації самих подій, як, приміром, у вироку Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області: «Після подій, які стались в квітні 2014 року, коли на території Донецької області було проведено референдум, його рідний брат приймав участь в військових діях у формуванні, підпорядкованому ДНР, його було вбито в серпні 2014 року»[3]. 

Прикладом невизначеності державної позиції і, як наслідок, некоректної кваліфікації подій на сході України є рішення Волноваського районного суду  Донецької області від 23.09.2015.  У вироку зазначено, що «протягом січня 2015р. ОСОБА_1, діючи умисно на території Волноваського району, Донецької області, за власною ініціативою сприяв діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), утвореної 07.04.2014р. в м. Донецьку, Донецької області, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України (а саме – шляхом відокремлення від України території Донецької області в порушення порядку, встановленого Конституцією України, згідно ст. ст. 2, 73)». В цьому ж вироку є і такі слова: «ОСОБА_1 усвідомлював, що основною метою діяльності терористичної організації «ДНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР» на території Донецької області в порушення порядку, встановленого ст. ст. 273 Конституції України» [4].

У зазначеному прикладі не передбачене законом збройне формування «ДНР»  кваліфіковане як терористична організація, але опис діяльності цієї організації містить  ознаки  інших злочинів, а саме: дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу  або захоплення державної влади (ст. 109 ККУ) та посягання на територіальну цілісність та недоторканність (ст. 110 ККУ). Натомість, визначення терористичного акту у ст.258 ККУ містить кінцевий перелік того, що може бути метою вчинення теракту і в цьому переліку немає ані посягання на територіальну цілісність, ані повалення конституційного ладу. Таким чином, ні з точки зору контексту подій, ні з точки зору критерії кримінального законодавства кваліфікувати дії учасників так званих «ДНР/ЛНР» як терористичні злочини немає підстав.

  Події  в Криму та на сході України, які розпочались 20 лютого 2014 року,  слід оцінювати як агресію та кваліфікувати дії осіб, які беруть участь у війні проти України, як злочини проти миру, а саме – пропаганда війни, планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни,  порушення законів та звичаїв війни, найманство тощо. В такому випадку ведення агресивної війни буде охоплювати злочинну діяльність іррегулярних збройних формувань на тимчасово окупованій території, вчинення вибухів та підпалів, посягання на територіальну цілісність та не потребуватиме  додаткової кваліфікації за ст. ст. 109, 110, 258-3 ККУ.

Створення так званих «ДНР/ЛНР» є елементом системи заходів Російської Федерації, спрямованих на силове захоплення частини території України. Громадяни України, які взяли в руки зброю та воюють на боці «ДНР/ЛНР», фактично є російськими найманцями, що підтверджується зарплатнею, яку вони отримують щомісяця у російських рублях та виконанням розпоряджень  вищого керівництва Росії. Такі факти неодноразово встановлювались українськими судами [5].  Крім того, є Рішення Суду Європейського союзу від 25.01.2017 щодо заморожування активів російського виробника протиповітряних систем концерну «Алмаз-Антей», в якому встановлено, що Російська Федерація постачає зброю на тимчасово окуповану територію сходу України [6].

Тож, попри формальне існування так би мовити республік та участь їх представників у мінських перемовинах, управління цими територіями здійснює Росія. Таким чином, саме існування «ДНР/ЛНР», навіть якщо вони не ведуть активний бій, повинно кваліфікуватись як агресивна війна.

Що  до використання ст. 437 ККУ, то у правозастосовній практиці виникло дві проблеми:  невизначеність щодо того, які саме дії можуть вважатись плануванням, підготовкою, розв’язуванням та веденням агресивної війни і  хто може бути суб’єктом відповідальності за цей злочин.

Наслідком зазначених проблем є часом протилежні позиції судів щодо кваліфікації дій злочинців. Наприклад, Приазовський районний суд Запорізької області у вироку по справі № 325/266/16-к від 29.05.2017 виправдав особу в частині обвинувачення за ст. 437 КК України, тому що не побачив в її діях управлінські дії або керівництво збройними силами чи проведенням військової операції. Разом з тим, судом було встановлено, що «у середині листопада 2014 року продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_2, перебуваючи в с. Саханка Новоазовського району Донецької області вступив до складу незаконного збройного формування «Семенівський батальйон» терористичної організації «ДНР» на посаду стрілка, а також йому не встановленими органом досудового розслідування особами було надано військовий квиток терористичної організації «ДНР», після чого він продовжував брати участь у складі зазначеного незаконного збройного формування».  Тобто, встановлені, по суті, ознаки ведення агресивної війни та створення не передбачених законом воєнізованих формувань, але кваліфіковані дії як терористичний злочин за ст. 258-3 ККУ.

На противагу цьому рішенню, Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у справі № 263/15014/15-к вважає, що формулювання ч.2 ст.437 КК України (ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій) не містить вказівки на спеціальний суб'єкт злочину, тож суд приходить до висновку, що суб'єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст.437 КК України є загальним, а склад цього злочину охоплює не тільки дії винних осіб у складі регулярних збройних сил агресора, але й у складі незаконних збройних формувань, терористичних організацій, тощо».

Відсутність єдиного підходу до юридичної оцінки діяльності так званих «ДНР/ЛНР» простежується  і у визначеннях, які використовують суди для цих утворень. Нижче наведені уривки з вироків судів, які демонструють 6 підходів до визначення «ДНР/ЛНР»:

  1. «Приймав участь у самостійно створеному радикально налаштованому, не передбаченому законом збройному формуванні – батальйон «Восток», який підконтрольний самопроголошеній «Донецька народна республіка» (далі ДНР), яка діє на території Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції». http://reyestr.court.gov.ua/Review/49532141
  2. «Основною метою її діяльності є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР»». http://reyestr.court.gov.ua/Review/44720443
  3. «07 квітня 2014 року, точний час в ході досудового слідства не встановлено, у м. Донецьку та в окремих районах та населених пунктах Донецької області створено стійке ієрархічне об'єднання – злочинну організацію, так звану «Донецьку народну Республіку» (далі «ДНР»)». http://reyestr.court.gov.ua/Review/46816724
  4. «ОСОБА_2з листопада 2014 року увійшов в створену невстановленою досудовим розслідуванням особою терористичну організацію так звану «Донецьку народну республіку»».

http://reyestr.court.gov.ua/Review/47327939

  1. «Протягом січня 2015р. ОСОБА_1, діючи умисно на території Волноваського району, Донецької області, за власною ініціативою сприяв діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), утвореної 07.04.2014р. в м. Донецьку, Донецької області, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України». http://reyestr.court.gov.ua/Review/51123690
  2. «Маючи намір на вступ до незаконного збройного  формування  самопроголошеної ДНР, з метою прийняття участі у її діяльності за матеріальну винагороду , ОСОБА_2 прийняв рішення   про вступ до формування». http://reyestr.court.gov.ua/Review/45297278

Варто розуміти, що різний підхід судами до визначення так званих «ДНР/ЛНР» тягне за собою і різний підхід до кваліфікації злочинних дій.

 Ще одна проблема правозастосовної практики – це встановлення точної дати початку зазначених подій в Криму та на сході України. Коректна дата має важливе значення для кваліфікації злочинів вчинених під час анексії Криму та тимчасової окупації ОРДЛО, оскільки такі злочини є похідними від конкретної події – війни, незаконного проголошення незалежності тих чи інших регіонів тощо.

У вироках щодо  злочинів, вчинених членами так званих «ДНР/ЛНР» зустрічаються наступні варіанти дати створення цих не передбачених законом воєнізованих формувань: «протягом березня-травня 2014р» [7], «з квітня 2014» [8], «у березні-квітні 2014» [9].  Очевидно, що такою датою слід вважати день, коли зазначені не передбачені законом воєнізовані формування самі незаконно оголосили про своє створення, а це 7 квітня 2014 – «ДНР» та 27 квітня 2014 року «ЛНР».  А от дата початку війни  не згадується у вироках, попри те що вона має ключове значення для кваліфікації злочинів проти миру, вчинених в Криму і на сході України.  Встановити точну дату початку агресії не так складно, адже анексія Криму армією Російської Федерації  розпочалась 20 лютого 2014 зі вступу на територію Кримського півострова російських військових без розпізнавальних знаків. Підтвердженням цьому є також медаль «За повернення Криму» – відомча нагорода Міністерства оборони Росії, на якій датою початку анексії Кримського півострова вказано саме 20 лютого 2014. 

Аналіз вироків вітчизняних судів щодо злочинів, вчинених учасниками «ДНР/ЛНР» під час бойових дій, демонструє те, що за 5 років війни так і не розроблений єдиний підхід до кваліфікації зазначених злочинів, не запропоновано юридичної формули для використання у правозастосовній практиці визначень «ДНР/ЛНР», не встановлено уніфікованих дат початку не лише історично значущих подій, але й таких, що прямо впливають на кваліфіковано злочинів, вчинених як проти миру, так і проти основ національної безпеки України.

 

Перелік використаних джерел

 

  1. Маляр Г.В. Проблема політичної злочинності в зарубіжній кримінології: автореф. дис ... канд. юрид. наук / Г. В. Маляр. – Київ : б. в., 2010. – 20 с. – С. 9.
  2. ГПУ відкрила провадження за фактом захоплення адмінбудівель в Криму за статтею "теракт"// Тиждень від 27.02.2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://tyzhden.ua/News/103392
  3. Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2015 р. у справі 189/613/15-к [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:    http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44166056
  4. Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 23.09.2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/51123690
  5. Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 05.2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:  http://reyestr.court.gov.ua/Review/66759767
  6. Рішення Суду Європейського союзу від 25.01.2017 щодо заморожування активів російського виробника протиповітряних систем концерну «Алмаз-Антей» [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://curia.europa.eu/jcms/upload/docs/application/pdf/2017-01/cp170006en.pdf
  7. Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2015 у справі688/1332/15-к [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:    http://reyestr.court.gov.ua/Review/44307339
  8. Вирок Крамторського міського суду Донецьої області від 12.10.2015 у справі № 234/11709/15-к [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу:    http://reyestr.court.gov.ua/Review/52281395
  9. Вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.04.2017 у справі №265/7705/15-к [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/65990469

 

МАЛЯР Г. Особливості кваліфікації агресивної війни і терористичних злочинів у контексті подій в Криму та на Сході України.

У статті викладені результати дослідження вироків вітчизняних судів щодо злочинів вчинених з 2014 по 2019 роки та кваліфікованих як терористичні злочини або як агресія. Зокрема, проаналізовано та систематизовано підходи до юридичної оцінки подій в Криму та на сході України, злочинів, вчинених у контексті цих подій, діяльності не передбачених законом воєнізованих формувань «ДНР/ЛНР» та їх учасників.

Ключові слова: агресивна війна, воєнізоване формування, терористична організація, територіальна цілісність, інформаційний вплив.

МАЛЯР Г. Особенности квалификации агрессивной войны и террористических преступлений в контексте событий в Крыму и на Востоке Украины.

В статье изложены результаты исследования приговоров отечественных судов о преступлениях совершенных с 2014 по 2019 годы и квалифицированных как террористические преступления или как агрессия. В частности, проанализированы и систематизированы подходы к юридической оценке событий в Крыму и на востоке Украины, преступлений, совершенных в контексте этих событий, деятельности не предусмотренных законом военизированных формирований «ДНР / ЛНР» и их участников.

Ключевые слова: агрессивная война, военизированное формирование, террористическая организация, территориальная целостность, информационное воздействие.

MALIAR  H. Features of qualification of aggressive war and terrorist crimes in the context of events in the Crimea and in the east of Ukraine.

The article presents the results of a study of domestic court convictions for crimes committed from 2014 to 2019 and qualified as terrorist offenses or as aggression. In particular, the approaches to the legal evaluation of the events in Crimea and in the east of Ukraine, crimes committed in the context of these events, activities not provided for by the law-making paramilitary force of the DPR / LPR and their participants are analyzed and systematized.

For 5 years of aggression in Ukraine, in the period from April 2014 to September 2019, 17 convictions were issued on charges of aggressive war. These proceedings brought to justice 24 people, three of whom are acquitted. At the same time, other judges characterize the same criminal acts as terrorist crimes. Such sentences for 5 years almost 2 thousand.

 The research of differences in Ukrainian courts' approaches to the assessment of identical criminal acts and the development of a unified approach are the purpose of this study.

The analysis of these court sentences demonstrates the problem of the lack of definition of "war" in Ukrainian legislation. In criminal proceedings, there is no single approach to qualifying crimes committed in the context of international armed conflict in eastern Ukraine. Identical in nature and content of the actions of the participants, so- called, "DNR / LNR" are qualified by the prosecutor's office and courts in different ways, in particular , as – the creation of militias not provided for by the laws of Ukraine; setting up a terrorist group or terrorist organization; aggressive war.

An analysis of domestic court sentences against crimes committed by so- called “DPR / LPR” participants during hostilities demonstrates that no uniform approach to qualifying these crimes has been developed over the 5 years of war, no legal formula has been proposed for use in the law enforcement practice of definitions. There are no clear dates for the beginning of not only historically significant events, but also those that directly affect the qualification of crimes committed both against the world and against the national security Ukraine.

Keywords: aggressive war, paramilitary formation, terrorist organization, territorial integrity, informational impact.